Інклюзивна освіта та завдання діяльності психологічної служби

В.Г. Панок, канд.. психол. н.

Інклюзивна освіта дітей з особливими освітніми потребами є одним з фундаментальних напрямів реформування сучасної школи. Саме через це процес реформування породжує численні проблеми і ускладнення. Виникає безліч питань щодо ролі психологічної служби у процесі інклюзивного навчання в цілому, та змісту, форм і методів роботи працівників психологічної служби закладу освіти, зокрема.

Роль і функції психологічної служби системи освіти у забезпеченні інклюзивного навчання визначено рядом нормативних документів. Серед них: Порядок організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах (затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 15.08. 2011 р. № 872), Концепція розвитку інклюзивної освіти (затверджено наказом МОН України від 01.10.2010 року № 912), наказ МОНмолодьспотру «Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009 – 2012 роки» від 11.09.2009 р. № 855, Положення про спеціальні класи для навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних закладах (затверджено наказом МОН України від 09.12.2010 р. № 1224, зареєстровано в Мін’юсті України 29.12.2010 р. № 18707).

Значну роль у вирішенні життєво важливих проблем дітей, що мають вади у психофізичному розвиткові або мають соціально-педагогічну занедбаність, відстають від однолітків у навчанні і розвиткові, відіграють психолого-медико-педагогічні консультації.

Основними завданнями їхньої діяльності є:

- виявлення, облік і діагностичне обстеження дітей до 18 років з вадами психофізичного розвитку, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку;

- оцінка їхніх можливостей до навчання і надання рекомендацій щодо направлення цієї категорії дітей до спеціальних дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів, лікувальних закладів відповідного типу, установ та закладів системи соціального захисту населення;

- надання індивідуальної корекційної допомоги та добір відповідних програм навчання для цих категорій дітей;

- консультування батьків (осіб, які їх замінюють), педагогів, медичних працівників закладів освіти з питань навчання, виховання, соціальної адаптації та інтеграції у суспільне життя дітей з відхиленнями у психофізичному розвиткові;

- здійснення просвітницької діяльності серед батьків і педагогічної громадськості з питань дефектології та методик надання соціальної, педагогічної та психологічної допомоги дітям з психофізичними вадами.

Названі завдання діяльності ПМПК, як єдиних юридично уповноважених інституцій в системі освіти, які мають на це право, закріплені в Законах України «Про загальну середню освіту» ст. 18, п. 6;. "Про дошкільну освіту", ст. 33, п. 4., у Положенні про центральну та республіканську (Ар Крим), обласні, київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації [1].

У 2002 році Центральна ПМПК увійшла до складу Українського НМЦ практичної психології і соціальної роботи.

З 2003 року зміст діяльності психолого-медико-педагогічних консультацій помітно змінився. Розробка і затвердження нової редакції "Положення про центральну та республіканську (Автономна Республіка Крим), обласні, Київську та Севастопольську міські, районні (міські) психолого-медико-педагогічні консультації”, інших нормативних документів, забезпечили нормативно-правові засади переходу ПМПК до діяльності в новому статусі - як самостійних постійно діючих закладів системи освіти. Нині в Україні 27 повноцінних постійно діючих психолого-медико-педагогічних консультацій обласного рівня з 8-ми годинним робочим днем, визначеним складом консультантів необхідної спеціалізації тощо [3].

Завдяки розширенню напрямків діяльності ПМПК стали реальними осередками задоволення потреб дітей, які потребують реабілітації і корекції фізичного та (або) розумового розвитку, консолідуючи задля цього зусилля освітніх, медичних, соціальних інституцій та сімей, які виховують таку дитину, безпосередньо в місцях їхнього проживання .

У порівнянні з минулим, коли в діяльності ПМПК домінувала переважно діагностична функція, нині вони забезпечують сім напрямів роботи.

1) Психолого-педагогічне вивчення дитини та умов її виховання, виявлення причин і витоків труднощів та вад її розвитку, визначення адекватної навчальної програми і форми навчання. В останні роки досягнуто підвищення якості діагностики потенційних можливостей дитини до навчання та прогнозу щодо її соціально-трудової і соціально-педагогічної реабілітації. Свідченням цього є помітне зменшення кількості арбітражних обстежень в Центральній ПМПК.

Істотно посилився контроль з боку Центральної ПМПК за якістю обстеження дітей. З цією метою: запроваджено єдину процедуру обстеження, провідний метод діагностики (діагностико-навчальний); розроблено, опубліковано і забезпечено всі обласні ПМПК методикою діагностики відхилень у розумовому розвитку дітей. На якість діагностики в ПМПК вплинуло запровадження попереднього вивчення дитини різними фахівцями, що фіксуються у "Картці стану здоров’я і розвитку дитини". Таким чином в діяльності ПМПК забезпечуються мультидисциплінарний та індивідуальнісний підходи.

2) Активне виявлення всіх дітей регіону з порушеннями психофізичного розвитку, що означає встановлення консультантами ПМПК дієвої взаємодії з навчальними закладами регіону, працівниками психологічної служби, вчителями, дільничними лікарями. Створення районних ПМПК суттєво покращило процес виявлення дітей "групи ризику", дітей, що мають труднощі у розвитку, з метою реалізації державної ваги завдання – дійти до кожної такої дитини і її родини та своєчасно надати необхідну психолого-педагогічну і соціальну допомогу через консультацію, роз’яснення, застереження, корекційне заняття. Раніше виявлення було пасивним, лише за запитом батьків або навчального закладу.

Щороку підвищується рівень виявлення дітей з вадами психофізичного розвитку. Так у 2004 р. виявлено 65,7 тис. таких дітей, у 2005 – 80 тис.; у 2006 - 87,3 тис; у 2007 - 99,4; 2011 – 86,4 тис. [3].

3) Раннє виявлення дітей з порушеннями в розвитку і забезпечення їх кваліфікованою корекційною допомогою в ранньому і дошкільному віці.

Дошкільники найбільш перспективна вікова група дітей у плані позитивних прогнозів щодо подолання недоліків їхнього розвитку, профілактики дезадаптації, здешевлення спеціальної освіти в цілому. За останні роки виразною стала тенденція до збільшення кількості дітей дошкільного віку серед тих, які пройшли обстеження в ПМПК – їх близько половини (2005р. - 42,5 тис; 2007р. – 47,6 тис.; 2011 - 46,2 тис.) [3] .

4) Індивідуальна корекційно-розвиткова робота з дітьми, що мають вади у фізичному та (або) розумовому розвиткові. У функціональних обов’язках консультантів психолого-медико-педагогічних консультацій усіх рівнів передбачено проведення індивідуальних корекційно-розвиткових занять з дітьми. Ці заняття не підмінюють спеціальні навчальні заклади, проте здатні певною мірою компенсувати недостатнє забезпечення корекційною допомогою тих хто її потребує. Щороку кількість індивідуальних корекційних занять в ПМПК зростає: 2003-2004 н.р. – 0; 2004- 2005 н. р – 10654, 2005- 2006 н. р. - 14942, 2006-2007 н.р.- 21898, 2010 – 2011 н.р. - 46067 [2].

5) Широка консультативна діяльність. Завдяки особливому складу штатних працівників ПМПК, до яких входять різні фахівці (дефектологи різної спеціалізації, психологи та лікарі) та постійному місцю і режиму їх роботи ПМПК стали повноцінними консультативно-інформаційними центрами для різних груп населення (батьків, дільничних лікарів, вчителів, практичних психологів), де можна отримати фахову допомогу з усіх проблем у розвитку дітей.

6) Просвітницька робота. Консультанти ПМПК ведуть широку просвітницьку роботу у формі лекцій, виступів на батьківських зборах, вчительських нарадах, серед директорів навчальних закладів, спеціалістів управлінь і відділів освіти, соціального захисту, у пресі та на телебаченні. Основна її мета – показати суспільству значення корекційної роботи для долі кожної дитини з порушеннями в розвитку, розкрити згубні наслідки відсутності спеціальної підтримки таких дітей.

7) Створення банків і баз даних про кількість дітей, що потребують спеціальної освіти, їх диференціацію за видами порушень в Україні в цілому і в кожному регіоні, зокрема. На основі звітності все повнішими і точнішими стають банки даних регіональних ПМПК та всеукраїнського банку даних - це визначальна умова для якісного і гнучкого впливу на задоволення потреб цих дітей в поліпшенні здоров’я, освіті, професійно-трудовій підготовці, суспільній адаптації. Збір і аналіз таких даних дозволяють оцінити тенденції збільшення чи зменшення дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку, оптимальність мережі спеціальних навчальних закладів та її розвиток, форми задоволення освітніх потреб таких дітей в кожному регіоні, робити обґрунтовані пропозиції щодо оптимізації заходів відповідно до потреб – перепрофілювання, комбінування, створення нових спеціальних закладів тощо. Збір оперативно-аналітичних даних і створення диференційованих банків даних на теренах пострадянських держав налагоджено лише в Україні.

Протягом останніх років створено мережу районних (міських) ПМПК. Кількість їх станом на 2007 рік зросла до 550. Причому більше половини серед них (305) створено на постійно діючій основі. Саме завдяки створенню районних (міських) ПМПК :

- збільшився рівень виявлення дітей: (відсоток їх від загальної кількості дитячого населення в Україні становив: у 2004-2005 н. р. – 0,9%, у 2005-2006 -8,9%, у 2006-2007 н.р. – 9,7%). Однією з умов цього стало значне збільшення педагогічних працівників, зайнятих в ПМК. Для порівняння: у 2004-2005 н. р. – в системі ПМПК було зайнято 1.275 осіб; у 2005-2006 н. р. - 2.077 осіб; у 2006-2007 н. р. – 3.115 осіб.

- поліпшилась якість підготовки документів дітей до діагностичного обстеження. Жодна дитина не може бути обстежена на діагностичному засіданні в ПМПК без даних попереднього вивчення її різними фахівцями медичного і психолого-педагогічного профілю, які фіксуються у "Картці стану здоров’я і розвитку дитини".

- забезпечено індивідуальну корекційну роботу з дитиною та сім’єю. Завдяки цьому надання і консультативної, і корекційної допомоги, вдалося максимально наблизити до місця проживання родини, збільшити регулярність і обсяг її, контроль за розвитком дитини; насамкінець завдяки створенню мережі ПМПК районного рівня істотно компенсується нерівномірність і недостатність корекційної допомоги дітям та професійної підтримки батькам в сільських і віддалених від центрів місцевостях. Раніше таку підтримку можна було отримати лише в обласній консультації.

- створено умови для поліпшення якості діагностичного обстеження. Районні ПМПК отримали право діагностики окремих видів порушень у дітей. Це фактично зняло проблему формування черг (до 50 дітей на одне засідання) та проблему гострого дефіциту часу під час діагностичного обстеження, що часто ставало причиною неякісної діагностики і хибних рекомендацій. Функціонування районних ПМПК створило максимально сприятливі умови для повноцінного вивчення дитини, оскільки за сучасними нормативними вимогами на одному діагностичному засіданні обстежується не більше 12 осіб.

- здійснюється консультативно-методичний супровід сімей, які виховують дитину з важкою патологією вдома. Це стало доступним завдяки повноцінному кількісному і якісному кадровому складу районних (міських) ПМПК та їх територіальною близькістю до місця проживання родини, яка цього потребує.

         Сучасні психолого-медико-педагогічні консультації за напрямами та завданнями діяльності, кадровим складом, нормативно-правовими засадами функціонування є практичною моделлю майбутніх центрів діагностики і розвитку дитини.

Система психолого-медико-педагогічних консультацій також має подвійне підпорядкування, - по адміністративній і по методичній лініям. Адміністративно ПМПК відповідного рівня (обласна, районна, міська) підпорядковуються керівникові управління або відділу освіти відповідного рівня. Методично районні (міські) ПМПК підпорядковуються обласній. Обласна ПМПК методично підпорядкована Центральній, а остання входить до складу Українського НМЦ практичної психології і соціальної роботи [2].

Останнім часом намітилась тенденція до зближення центрів практичної психології і соціальної роботи з місцевими ПМПК як на рівні області (див. третю модель організації обласного центру), так і на рівні районів (міст). У ряді районів керівники психологічної служби суміщають свою роботу з керівництвом роботою ПМПК. Таке суміщення, якщо воно виправдано в організаційно-управлінському аспекті, дає доволі позитивні результати як для розвитку психологічної служби, так і для розвитку психолого-медико-педагогічних консультацій.

Необхідно підкреслити, що зближення центрів практичної психології і місцевих ПМПК має відбуватися у першу чергу на основі розробки і реалізації спільних дій, проектів і технологій із забезпечення психолого-педагогічного супроводу дітей, що мають особливі освітні потреби. Спільні дії передбачають спільну діагностику, консультативно-методичну роботу з учасниками навчально-виховного процесу, планування і реалізацію корекційно-розвивальної роботи з дітьми та навчально-консультативну роботу з батьками і педагогами. Важливим також є проведення спільних методичних семінарів, тренінгів інших форм підвищення кваліфікації та між курсової підготовки.

Працівники психологічної служби у цьому процесі мають займати активну позицію, залучаючи фахівців ПМПК до розгляду окремих випадків з практичної роботи, навчання і підвищення кваліфікації, спільного консультування учасників навчально-виховного процесу і т.п.

Аналіз практики надання психологічної і соціально-педагогічної допомоги дітям з особливими освітніми потребами а також запитів працівників психологічної служби дозволив нам сформулювати низку завдань діяльності психологічної служби у забезпеченні інклюзивного навчання. У загальному вигляді вони бачаться такими.

Завдання практичного психолога і соціального педагога навчального закладу:

1. Забезпечити виявлення відхилень у фізичному та (або) розумовому розвиткові дитини до встановлення нозології; фактично – визначення дітей, що привертають до себе увагу своєю поведінкою або неуспішністю та проведення співбесід відносно цієї дитини з батьками та консиліумів з педагогами.

2. Виявити причини соціального неблагополуччя або затримки у розумовому розвиткові дитини шляхом спостережень, аналізу навчальної документації, проведення консиліумів з вчителями, скласти розгорнуту характеристику соціальної ситуації розвитку дитини.

3. Уточнення особливостей і витоків відставання у розвитку, складання розгорнутої психолого-педагогічної характеристики на дитину.

4. Участь в оформленні документів для розгляду відповідних інстанцій, включно і ПМПК.

5. Ознайомлення з висновками (діагнозом) і рекомендаціями щодо подальшого навчання дитини та розробка на цій основі індивідуального плану корекційно-розвиткової роботи.

6. Здійснення адаптації дитини з особливими освітніми потребами до умов навчання і виховання у навчальному закладі. Передусім це – профілактика стигматизації і дискримінації дитини у класному колективі, серед вчителів та батьків учнів. Формування дружнього ставлення дітей до дитини, прийняття її психофізичних особливостей.

7. Надання консультативно-методичної допомоги вчителям-предметникам у роботі з дитиною.

Завдання керівника психологічної служби району (міста):

1. Організація та забезпечення діяльності районних (міських) методичних об’єднань практичних психологів і соціальних педагогів з проблем психологічного і соціально-педагогічного забезпечення інклюзивної освіти із залученням до цієї роботи фахівців ПМПК, вчителів-дефектологів, логопедів, науковців.

2. Здійснення методичного контролю (супервізії) за діяльністю фахівців психологічної служби, що беруть участь у інклюзивному навчанні.

3. Планування та інше організаційне забезпечення підвищення кваліфікації працівників психологічної служби, що беруть участь в інклюзивному навчанні.

4. Збір, науково-методична експертиза, узагальнення і розповсюдження передового досвіду роботи практичних психологів і соціальних педагогів в умовах інклюзивної освіти.

5. Організація і проведення у навчальних закладах силами працівників психологічної служби просвітньої роботи з підвищення психологічної культури вчителів, батьків і учнів з метою попередження стигматизації і дискримінації дітей, що мають особливі освітні потреби.

Таким чином, аналіз проблематики, що існує у практиці освітніх закладів, та можливостей і ресурсів психологічної служби дає можливість зробити наступні висновки.

Психологічна служба системи освіти сьогодні має значний потенціал та суттєві ресурси (кадрові, організаційні, методичні, інтелектуальні) для забезпечення соціально-педагогічного і психологічного супроводу інклюзивного навчання дітей з особливими освітніми потребами. Проблема тут полягає не стільки у збагаченні фахівців знаннями і методиками у галузі патопсихології і дефектології, хоча і це є необхідним, скільки у розумінні можливостей наявних ресурсів у їх застосуванні до реальних проблем інклюзивної освіти.

Існує значна кількість проблем життєвої ситуації та особистості дітей, що мають особливі освітні потреби, які можуть бути вирішені на основі традиційних, широко відомих методів, методик і технологій. Наприклад: адаптація особливої дитини до класного колективу; адаптація батьків такої дитини до батьківського колективу і до педагогічного колективу школи; формування в учнів толерантного ставлення до особливої дитини та навичок підтримуючої взаємодії; участь у створенні належних соціально-педагогічних умов сімейного виховання особливої дитини і т.п.

Принципово важливим для психологічного забезпечення інклюзивної освіти є співпраця фахівців психологічної служби і психолого-медико-педагогічних консультацій. Точніше – спільна реалізація єдиної технології психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами в системі освіти. Можна сказати, що система ПМПК і психологічної служби у даному випадку роз’єднані інституційно, а не технологічно.

Важливо зазначити, що проект інклюзивної освіти може стати показником можливостей співпраці ПМПК і психологічної служби, показником зрілості і кваліфікації їх працівників.

Використана література

1. Нормативно-правова база Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України. Електронне видання. Режим доступу: http//mon.gov.ua/index.php/ua/pro-ministerstvo/normativno-pravova-baza

2. Панок В.Г. Практична психологія. Теоретико-методологічні засади розвитку. Монографія. – Чернівці: Технодрук, 2010. – 486 с.

3. Психологічна служба та психолого-медико-педагогічні консультації системи освіти України (показники розвитку за підсумками 2010 – 2011 навчального року) / [Лунченко Н.В., Обухівська А.Г., Панок В.Г. та ін.]. – К.: Ніка-Центр, 2011. – 62 с.