ПСИХОЛОГІЧНИЙ І СОЦІАЛЬНИЙ СУПРОВІД ДИТИНИ
З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ
Луценко Ю. А.,
науковий
співробітник
Українського
науково-методичного центру
практичної
психології і соціальної роботи
Розробка моделей психолого-педагогічного
супроводу дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання
визначена як пріоритетний напрям розвитку психологічної служби системи освіти на
найближчий період. Хоча у 2008-2012 роках на рівні держави розроблено і
запроваджено низку нормативно-правових документів щодо розбудови системи
інклюзивного навчання для осіб з особливими освітніми потребами вказане питання
не втратило своєї актуальності. Більше того, зауваження вміщені у змісті Заключних
рекомендацій Комітету ООН з прав дитини до держави Україна щодо необхідності
запровадити інклюзивну освіту та заохочувати соціальну інтеграцію дітей з
особливими потребами, забезпечувати протидію дискримінації таких дітей в
системі освіти (ст. 67.п "с") виступають орієнтирами у побудові
державної і відомчої політики у даній сфері.
Діяльність спеціалістів психологічної служби (практичних психологів і
соціальних педагогів) щодо соціального і психологічного супроводу освітнього
процесу регламентована низкою нормативно-правових документів. Зокрема основні
функції діяльності структурних компонентів психологічної служби вказані у
змісті Положення про психологічну службу системи освіти України (затвердженого
Наказом МОН України "Про внесення змін до Положення про психологічну
службу системи освіти України" від 02.07.09 р. № 616). З урахуванням
основних тенденцій в освіті Українським НМЦ практичної психології і соціальної
роботи визначаються пріоритетні напрями розбудови служби та окреслюються
напрями діяльності, які потребують підвищеної професійної уваги. До таких
питань відноситься психологічне забезпечення і соціальний супровід інклюзивної
освіти в Україні.
Шляхи впровадження інклюзивної освіти визначені у змісті Концепції розвитку
інклюзивної освіти (затвердженої Наказом МОН України від 01.10.2010 року № 912)
в частині навчально-методичного забезпечення освітнього процесу передбачають
реалізацію корекційно-розвиткової складової особистісно-орієнтованого
навчального плану в умовах інклюзивного навчання.
Зміст та основні завдання участі психологічної служби системи освіти у
питаннях впровадження інклюзивної освіти визначена у низці відомчих документів:
1. Наказі МОНмолодьспорту "Про затвердження Плану дій щодо запровадження інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах на 2009- 2012
роки" від 11.09.09 № 855:
п. 2.2. Розробити методичні
рекомендації:
щодо апробації моделі інклюзивного навчання у дошкільних та
загальноосвітніх навчальних закладах;
щодо психолого-педагогічного супроводу батьків, які виховують
дітей з особливими освітніми потребами та батьків здорових дітей, в контексті інклюзивного навчання;
щодо особливостей організації навчання, комплексної
реабілітації, створення передумов для соціалізації дітей дошкільного та шкільного віку в умовах
інклюзії;
для педагогічних працівників щодо використання інноваційних
технологій навчання в процесі інклюзії
п. 3.7. Запровадити системну
консультативну, психолого-педагогічну допомогу батькам дітей зазначеної
категорії, починаючи з раннього віку
п. 4.5. Забезпечити фаховий
психолого-педагогічний та соціальний супровід дітей з особливими освітніми
потребами у базових навчальних закладах
з інклюзивним навчанням
п. 4.6. Розробити план заходів та
забезпечити участь центрів практичної психології та соціальної роботи, ПМПК у
здійсненні системного
психолого-педагогічного супроводу дітей дошкільного та шкільного віку, які
навчаються в умовах інклюзивного
навчання
п. 4.8. Запровадити системну
консультативну, психолого-педагогічну допомогу батькам дітей зазначеної
категорії, починаючи з раннього віку
2.
Положенні про спеціальні класи для
навчання дітей з особливими освітніми потребами у загальноосвітніх навчальних
закладах (затвердженого наказом МОН України від 09.12.2010 р. №1224,
Зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.12.2010р. №18707):
п. 3.8. "Психолого-педагогічний
супровід учнів спеціальних класів здійснюють Український науково-методичний
центр практичної психології і соціальної роботи, навчально-методичні кабінети
(центри) в Автономній Республіці Крим, обласні, Київський та Севастопольський
міські, районні (міські) навчально-методичні кабінети (центри) психологічної
служби системи освіти або методисти районних (міських) методичних кабінетів
управлінь (відділів) освіти з психологічної служби спільно з педагогічними
працівниками, практичними психологами, соціальними педагогами
загальноосвітніх навчальних закладів.
п. 3.9. Основними завданнями психолого-педагогічного
супроводу є:
а) актуалізація особистісного потенціалу
розвитку дитини;
б) формування позитивних міжособистісних
стосунків учнів з порушеннями психофізичного розвитку та їх ровесників у
процесі внутрішкільної інтеграції;
в) консультування батьків або осіб, які
їх замінюють, щодо особливостей
розвитку, спілкування, навчання, професійної орієнтації, соціальної адаптації
їх дитини тощо".
3. Порядку організації
інклюзивного навчання у загальноосвітніх
навчальних закладах (Затвердженого постановою
Кабінету Міністрів України від 15 серпня 2011 р. N 872)
п. 6. У
загальноосвітніх навчальних закладах
здійснюється психолого-педагогічне супроводження дітей з особливими
освітніми потребами працівниками психологічної служби
(практичними психологами, соціальними
педагогами) таких закладів
та відповідними
педагогічними працівниками.
Діяльність працівників
психологічної служби (практичних психологів, соціальних педагогів)
координують центри практичної психології і
соціальної роботи, міські районні) методичні кабінети.
п. 12.
В індивідуальному навчальному плані передбачається від трьох до восьми годин на тиждень для проведення корекційно-розвиткових
занять з урахуванням висновку психолого-медико-педагогічної консультації
та типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних
закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового
розвитку. Такі години враховуються
під час визначення гранично
допустимого тижневого навчального
навантаження дітей з особливими
освітніми потребами. Корекційно-розвиткові заняття проводяться відповідними вчителями-дефектологами
та практичними психологами.
Визначаючи основні завдання на 2011-2012
навчальний рік практичним психологам і соціальним педагогам рекомендовано
звернути посилену увагу питанням психологічного і соціального супроводу всіх
учасників освітнього процесу в умовах інклюзивної освіти. Зокрема актуальним
питанням є визначення функцій і повноважень спеціалістів психологічної служби:
практичного психолога і соціального педагога. За численними зверненнями з
місць, представниками адміністрації навчальних закладів перед вказаними
спеціалістами ставляться завдання, які не входять до їх професійної компетентності
або потребують спеціального навчання з окресленої тематики. Питання
психологічного і соціального супроводу дітей знаходиться на перетині функцій
багатьох спеціалістів, а тому не можуть бути віднесені до сфери професійної
діяльності виключно одного з них.
Кваліфікаційна характеристика та основні функціональні обов’язки
соціального педагога в умовах інклюзивної освіти визначені наказом МОН України
"Про планування діяльності та ведення документації соціальних педагогів,
соціальних педагогів по роботі з дітьми-інвалідами системи Міністерства освіти
і науки України" від 28.12.2006 року №864. Однак дані функції стосуються
діяльності соціального педагога в цілому і не відображають її особливостей в
умовах інклюзії. Основна місія соціального педагога по роботі з дітьми з
особливими освітніми потребами прилаштування освітнього середовища до потреб
дитини, а не навпаки. Основна мета – забезпечення соціальних потреб дитини з
урахуванням її особливостей та можливостей.
Практичний психолог в інклюзивному середовищі формує психологічну
готовність учасників навчально-виховного процесу (учнів, батьків, вчителів,
представників адміністрації) до взаємодії з дитиною з особливими освітніми
потребами. Психофізіологічні особливості такої дитини, рівень її розвитку,
потенційні можливості щодо опанування знаннями визначаються основними індикаторами,
які беруться до уваги при розробці індивідуального плану розвитку. Такий план є
динамічним і відображає основні завдання стосовно розвитку дитини, її
досягнення, перспективи. До виконання плану долучаються педагоги, батьки, асистенти,
профільні спеціалісти, практичний психолог в свою чергу координує діяльність, визначає
напрями, коригує хід виконання плану. З іншого боку психолог працює
безпосередньо з дитиною, котра має особливості психофізичного розвитку, щодо
збереження її здоров’я, пошуку та реалізації траєкторії оптимального розвитку,
формування позитивної мотивації та стимулювання інтенцій до розвитку.
Актуальним залишається питання використання психодіагностичного
інструментарію і корекційних програм у роботі з вказаною категорією дітей. Щодо
першого, то очевидним є прилаштування інструментарію (стимулів) відносно
можливостей дитини та критичного вибору медотик, які дозволяють використати
потенціал дитини (Н-д: для слабозорої дитини малюнки (М-ка "4-й
зайвий") повинні бути контрастнішими та більшими за розміром, для дитини
зі спастикою кінцівок необхідно домовитися про сигнали, які говорять про
відповідність чи невідповідність вибору (М-ка "дошка Сегена" тощо).
Таким чином психолог самостійно приймає рішення які методики включити до діагностичної
батареї з метою окреслення психологічного портрету дитини та визначення плану її
розвитку.
З урахуванням вади розвитку та потенційних можливостей дитини
організовується і психокорекційна робота. Більшість дітей з особливими
освітніми потребами можуть бути долучені до роботи в корекційній групі. Однак
психологу необхідно заздалегідь оцінити і продумати альтернативні вправи,
виконанню яких не перешкоджає дефект розвитку. Однак, коли мова йде про
корекцію чи розвиток окремих пізнавальних процесів краще організовувати
індивідуальні заняття. Результати діагностичної роботи слугують орієнтирами для
роботи психолога, педагогів, батьків і самої дитини. Водночас ступінь
інтегрованості дитини в освітнє середовище є індикатором ефективності і
адекватності психокорекційного впливу.
В узагальненому вигляді основні види робіт практичного психолога і соціального
педагога, як представників психологічної служби системи освіти, можна визначити
так:
1. Ознайомлення з особовою справою дитини, історією та особливістю
протікання захворювання, співбесіда з представниками МПМК
2. Бесіда з дитиною і батьками.
Визначення можливостей дитини.
3. Оцінка освітнього середовища відповідно до потреб і можливостей дитини,
організація відповідних змін.
4. Діагностика особистісних
особливостей дитини.
5. Проведення психолого-педагогічного консиліуму з метою розробки
індивідуальної програми (навчальної і програми розвитку)
6. Проведення зустрічі з батьками і учнями класу (школи), педагогами з
метою формування психологічної готовності до взаємодії з дитиною з особливими
освітніми потребами.
7. Проведення психокорекційної роботи з метою розвитку потенційних
можливостей дитини та відповідного формування особистості.
8. Відстеження
соціально-психологічного клімату в колективі та статусу дитини в групі.
9. Сприяння соціальній інтеграції
дитини: залучення в позакласну і позашкільну діяльність.
10. Моніторинг рівня адаптованості й інтегрованості дитини, корекція відповідних
індивідуальних програм, планів.
Підготовлено
науковим співробітником
УНМЦ
практичної психології і
соціальної роботи
Ю.А.Луценко
| 
